Комплекс фотографій Петра Сидоровича Махури
Фонди Донецького обласного краєзнавчого музею поповнилися комплексом фотографій нашого відомого земляка Петра Сидоровича Махури. Це людина з дуже цікавою біографією, непростою долею.
Військову службу Петро Сидорович проходив в 4 -й окремій механізованій бригаді Білоруського військового округу під командуванням Г.М.Склезнева. Коли почалася Громадянська війна в Іспанії, він воював у танковій роті під командуванням капітана П. Армана (грейзени), бився в Інтернаціональній бригаді. Петро Сидорович відзначився під час боїв за Мадрид: його бригада несла втрати від протитанкових гармат. Знадобилося сфотографувати на полі бою уражені снарядами танки, і це складне завдання отримав лейтенант Петро Махура. Він її виконав: сфотографував понівечені артилерійським вогнем фашистів і згорілі Т -26. Фотографії були доставлені до Москви до Автобронетанкового управління Червоної Армії.
П.С.Махура той час поранений, перебував на лікуванні в госпіталях Іспанії. На фотографіях — Махура П.С. з групою своїх однополчан на лікуванні у Валенсії, Барселоні, Кальдетасе. Цікаві написи на цих фотографіях: «Після партійних зборів у Валенсії», «Парторг росіян в Валенсії».
У 1939 році «За зразкове виконання спеціальних завдань Уряду щодо зміцнення оборонної могутності Радянського Союзу і за видатні успіхи в бойовій; політичної та технічної підготовки з’єднань, частин і підрозділів Робітничо- Селянської Червоної Армії», старший лейтенант Махура Петро Сидорович був нагороджений орденом «Червоного Прапору».
Повернувшись з Іспанії, у Москві Петро Сидорович прочитав в Академії моторизації і механізації лекцію про форсування річки Ебро республіканськими військами в районі Флік-Аско.
І знову війна. У 1939-1940 — капітан Махура П.С. брав участь у боях з біло-фіннами, звільняв Виборг. На музейних фотографіях Петро Сидорович — начальник оперативного відділу 13 танкової бригади із співробітниками; біля похідної військової намети з портретом В.Леніна. На зворотному боці напис: «Знімок зроблений в бойових умовах. Петро».
А в 1940-1941 рр. П.С. Махура викладав у Харківському бронетанковому училищі ім.І.Сталіна. Тепер фотографія, подарована курсантами 4 взводу капітану Махура П.С., викладачеві тактичної підготовки, зберігається в краєзнавчому музеї. На ній дарчий напис: «На довгу, довгу пам’ять дорогому викладачеві — товаришу — другу капітану П.Махурі від його вихованців, випускників лейтенантів. Якщо партія — Сталін пошле нас у бій, ми застосуємо Ваші бойові традиції, Ваш досвід у боротьбі з ворогами і розгромимо його по-більшовицькому , по-сталінськи. Від усієї душі бажаємо Вам щасливого і веселого життя і героїчних подвигів. 13.02.1941».
Під час Великої Вітчизняної війни майор Петро Махура командував 17-ї бригадою, що входила до складу 26 -го танкового корпусу 5 — ї танкової армії. Він брав участь у прориві фронту гітлерівських військ південніше станиці Усть-Хоперського. Був нагороджений орденом «Червоної Зірки».
В Іменному списку безповоротних втрат начальницького і рядового складу 1 -го гвардійського танкового корпусу за 19.11-25.12.1942 р. зазначено, що майор Махура Петро Сидорович, начальник штабу бригади пропав без вісті під час атаки в районі хутору Остров Сталінградської області. Так свідчили зведення.
Але Петро Махура вижив, потрапив у полон, в концентраційний табір Хаммельбург (Баварія). Там він зустрівся з легендарним генералом Д.Карбишевим. Потім були Бухенвальд, Освенцим. Петро Сидорович брав активну участь в антифашистській роботі. Після війни підполковник П.Махура був засуджений на 10 років. У 1954 році був звільнений.
У мирний час Петро Сидорович знову відвідав Іспанію. На фотографіях — Петро Сидорович на кордоні Франції та Іспанії в момент відвідування Іспанії після звільнення, в 1957 році.
Про повоєнного життя підполковника Махури тільки відомо, що він працював викладачем трудового виховання в СШ № 16 Орджонікідзевського району м.Маріуполя.
Ось так кілька фотографій розповіли про складну долю нашого земляка, котрий пережив всі тяготи військового життя, жахи концтаборів, долі, яка подарувала зустрічі з легендарними людьми, репресованого, але не зломленого висновком, і продовжував жити і творити добро.
