Оцінка: +22 / 5 учасників / 2 рекомендації / (+0) (-0) якість

У м.Києві по вулиці Терещенківській, 9 розташований Національний музей російського мистецтва.

Біля входу в музей в 1984 році встановлено пам'ятник великому російському художнику І. Ю. Рєпіна. Автором пам'ятника є скульптор О.К.Комов.

Київський музей російського мистецтва був відкритий 12 листопада 1922 року і спочатку носив назву Київської картинної галереї.

В основу його колекції покладені націоналізовані художні цінності, зібрані в 1919 році до спеціального музейного фонду. Наявність такого великого матеріалу в Києві пояснювалося підйомом культурного життя міста в кінці ХІХ - початку ХХ століття, збиральної діяльністю киян, організацією місцевих і експонуванням пересувних виставок, створенням першого міського музею. Серед існуючих приватних колекцій особливо виділялося збори родини Терещенків - найбільших промисловців, меценатів, благодійників. Колись вони належали членам цієї сім'ї твори образотворчого мистецтва, а також їхні будинки-особняки, побудовані або придбані в центральній частині Києва у 70-ті-80-ті роки ХІХ століття, послужили базою для створення багатьох нині відомих київських музеїв.

З колекцій Миколи, Івана, Федора Терещенка в Київську картинну галерею надійшло не тільки найбільша кількість робіт, але і найбільш високохудожні. Перш за все, це твори живопису, графіки, скульптури російських художників другої половини ХIХ століття, з багатьма з яких члени родини Терещенків були особисто знайомі. З зборів Терещенко в музей потрапили найвідоміші твори російського мистецтва: «Струмок у лісі», «Серед долини рівної», «Дубовий гай», «Перший сніг» И.И.Шишкина; «Селянин з вуздечкою» І. М. Крамського; «Курсистка» Н.А.Ярошенко; «Поприщин», «Портрет В.Гаршіна» И.Е.Репина; «Три царівни підземного царства» В.М.Васнецова; «Сутінки» Ап.М.Васнецова; «Зима. Імоченці »В. Д. Полєнова; «Дівчинка на тлі персидського килима» М.А.Врубеля; «Гравці» П.А.Федотова, а також серії робіт В. В. Верещагіна, скульптури М.М.Антокольского і інші.

Надалі в галерею стали передаватися роботи з колишнього Міського музею, кабінету мистецтв Київського університету, а Центральний музейний фонд направив в Україну частину творів з ленінградського і московського сховищ.

У 1935 році в зв'язку з організацією в Києві єдиного Державного музею галерея увійшла до його складу, але вже в наступному році сектор російського мистецтва знову виділено в самостійну установу, яка отримала назву «Київський державний музей російського мистецтва».

Велика Вітчизняна війна заподіяла музею значної шкоди. Основну частину музейного зібрання евакуювали у 1941 році в Уфу, де в місцевому музеї були створені необхідні умови для її зберігання. А частину спіткала сумна доля. Багато робіт були вивезені за межі України окупантами. Всього музей втратив близько 1500 творів.

Свого часу музей послідовно формував розділи мистецтва народів СРСР, що було складовою частиною загальних ідейно-політичних установок держави. Зараз як позитивний підсумок цієї роботи в музеї є досить велика колекція творів багатьох чудових майстрів практично всіх колишніх республік Союзу - нині незалежних держав.

Чудовим роботами представлені в музеї і майстри образотворчого мистецтва України. Особлива увага, природно, приділяється київським авторам.

Джерело № 1:

Будівля, в якій розташовано музей є пам'ятником архітектури (охоронний номер 47).

Першим власником ділянки в 1874 році став інженер-архітектор В. Р. Чаплинський, який в 1877 році переоформив володіння на свою дружину Марію-Теофілію. У 1880 році садиба куплена Ф, АТерещенко для розміщення колекції картин і антикваріату. Після смерті Ф. А. Терещенко в 1894 році, садиба перейшла у спадок його синові Ф.Ф.Терещенко. Все володіння було обнесено гратчастої огорожею по проекту В.Н.Ніколаева (знята в 1957-1958 рр.). У володінні родини Терещенків садиба залишалася до 1918 року.

Особняк був побудований за проектом В.Н.Ніколаева в 1877-1878 роках, в 1882-1884 роках їм же по проектуА.Л.Гуна будівлю було розширено і реконструйовано під картинну галерею, оранжерею і зимовий сад, для чого в тильній прибудові споруджений верхній світловий ліхтар. При перебудові фасад був оформлений в стилі неоампір. Особняк двох-триповерховий (третій поверх тільки з двору), цегляний, складної конфігурації, з многоскатной жерстяної дахом. Особовий фасад асиметричний, ліва частина його зберігає структуру початкового об'єму з надбудованим лівим ризалитом і вхідним портиком, правий ризаліт був поглинений прибудовою 1882-1884 років. У центрі прибудови розташований головний вхід з балконом другого поверху. Над окамі другого поверху є рельєфи на міфологічні теми. Інтер'єри оформлені в стилях неоренесансу, необароко та мавританському. У 1919 році будівля була пошкоджена артилерійським снарядом, що потрапили в світловий ліхтар галереї, відновлено в 1927-1928 роках. У 2001 році проведена реставрація фасадів. Оформлення особового фасаду частково втрачено - не збереглися каріатиди біля головного входу роботи А.Е.Шварца, кам'яна огорожа балкона і парапет з декоративними триногами і пальметтами.

Джерело № 2: