perevodsinch.ru »Знамениті синхронні перекладачі: Като Ломб

Като Ломб з'явилася на світ 8 лютого 1909 - 9 червня 2003 рік, уродженка Угорщини, яка стала однією з перших в світі освоїли синхронний переклад Като Ломб з'явилася на світ 8 лютого 1909 - 9 червня 2003 рік, уродженка Угорщини, яка стала однією з перших в світі освоїли синхронний переклад.
Здобула світову славу завдяки своєму таланту в сфері мов. Прекрасно володіла англійською, російською, німецькою французьким. Без зайвих проблем говорила на японською, китайською, італійською, іспанською, польською. А в число мов, на яких читала за допомогою словника входили: болгарська, румунська, датська, український, словацький, латинь.

В юності початку без сторонньої допомоги вчити мови, хоч і мала технічну освіту. Як пізніше сама Ломб написала в мемуарах, в роки Другої світової війни вчила російську мову по творах Гоголя. Як тільки Радянська армія зайшла в Угорщину надійшла на службу у військову адміністрацію, це і стало початку її кар'єри перекладача. На цьому бажання освоювати мови не зникло і все подальше життя вона займалася улюбленою справою. Досить швидко отримала місце в Міністерстві Закордонних справ.

Книги власного твору
В ході виконання своїх обов'язків Като Ломб відвідала не один десяток країн світу, а своїми враженнями поділилася в книзі «Подорож перекладача навколо світу». А ось в книзі «Як я вивчаю мови» поділилася своїм досвідом у нелегкому починання освоєння мов.

Головною особливістю цієї особистість є той фак, що основою частиною мов вона опанувала, не вдаючись до сторонньої допомоги. За основу в вивчення брала популярні книги художньої літератури та підручники. Всю суть цього унікальний методу описала в своїй книзі «Як я вивчаю мови», основоположний поняттям в своїй системі вона вважала - занурення цілком в мовні традиції, дізнаватися основ правопису і в той же час займатися читанням літератури, запам'ятовувати застарілі словосполучень.

Знайшла популярність і на території СРСР, в ході неодноразових відвідувань давала кілька інтерв'ю в газети. Виходили присвячені їй статті в таких виданнях як «Вогник», «Наука і життя» і безлічі менш відомих.
В останній роки житті не втратила гостроту розуму і оптимізм. Вивчала іврит, а в планах було вивчити арабську.