Виноградов В4. 9 Введення в перекладознавство (загальні та лексичні питання). М .: Видавництво інституту загальної середньої - Документ. ББК 8. 1 7 В4. 9 В. Виноградов В4. 9 Введення в перекладознавство (загальні та лексичні питання). ISBN 5 7. 55. 2 0.
Виноградов В.С. Введення в перекладознавство (загальні та лексичні питання) (2001) .doc. Мітки, перекладознавство. Розмір, 1.25 МБ. Виноградов В49 Введення в перекладознавство (загальні та. Введення в перекладознавство (загальні та лексичні питання). Виноградів (406 KB, завантажень: 725) Дивіться також в даному. Введення в перекладознавство (загальні та лексичні питання) (2001) .rar.
У посібнику розглядаються як загальні теоретичні вопюси сучасного перекладознавства, ток і особливості перекладу текстів на романських мовах, спо соби і прийоми роботи з лексичним матеріалом, що представляє найбільші труднощі для перекладу Видання відповідає існуючим навчальним програмам па теорії і практики перекладу і призначене прікде всього студентам старших курсів філологічес- ких і перекладацьких факультетів і відділень вищих навчальних закладів, а так- ж усім, хто цікавиться питаннями перекладознавства і сопоставітельног про аналізу мов ББК 8. ISBN 5 7. 55. 2 0. Воно призначене, насамперед, студентам старших курсів філологічних та перекладацьких факультетів і відділень вищих навчальних закладів і може бути використано також аспірантами і всіма, хто цікавиться вопро- самі перекладознавства і порівняльного аналізу мов. У ньому подаються відомості про розділи і проблематики сучасного пе- реводоведенія, даються рекомендації щодо особливостей перекладу текстів різних жанрів і оптимальних способів і прийомів роботи головним чином з лексичним матеріалом, перед- ставлять найбільші труднощі для перекладу. Автор посібника спирався на досягнуті в перекладознавстві ре- зультати і висловив свої погляди на деякі перекладацькі проблеми. У першій частині книги порушені загальнотеоретичні питання (класифікація перекладаються текстів, характеристика еквівалент- ності, моделі і етапи перекладацького процесу, сутність фонової інформації та ін.). У другій частині, поряд з теоретичним осмисленням лексико перекладацької тематики (дефініція слова в перекладознавстві, ус тановление інформативного обсягу слова, визначення видів міжмовних перекладацьких лексичних відповідностей і ін.), З- поставляються конкретні лексичні пласти (слова- реалії, неоло- Гізмо , архаїзми, імена власні, фразеологічні одиниці та ін.) в оригіналі і перекладі.
Для цієї мети іноді навмисно вибі- ралісь найбільш складні випадки слововживання, які вимага- ють від перекладача розуміння всіх смислових відтінків і функ- ций оригіналу, проникнення в підтекст, чуйного сприйняття емо- ціонально- експресивного змісту тексту і високого рівня професійної майстерності. Ілюстративний матеріал пов'язаний в основному з романськими мовами (особливо іспанським). Однак сама суть перекладацьких рішень найчастіше універсальна, і пропоновані рекомендації виявляються цілком прийнятними і в перекладацькій практиці, яка причетна до німецьких та іншим мовам.
Виноградов В.С. Введення в перекладознавство (загальні та лексичні питання). М .: Видавництво інституту загальної середньої освіти РАО, 2001. У посібнику розглядаються як загальні теоретичні питання. В останні роки читав курс лекцій «Теорія іспанської мови (лексикологія)», спецкурс «Введення в іспаністики» і вів семінари з.
Автор ис помагає деякі теоретичні постулати і положення, виска- занние раніше в його монографії «Лексичні питання перекладу художньої прози» (М., 1. Такі іллюст- рації дозволяють наочно показати необхідність творчого підходу до вирішення найважчих і суперечливих проблем перекладу. В цьомупосібнику розглянуті лише деякі питання пе- реводоведенія, наукової дисципліни, в якій багато невирішених проблем, спірних суджень, суб'єктивних оцінок, недоговоренно- стей і протиріч.
Слід визнати, що в перекладознавстві ще не вироблено суворої і переконливою теоретичної концепції процесу перекладу, і це не випадково, так як цей процес - надзвичайно складний аспект людської діяльності, тре бующій комплексного і міждисциплінарного підходу до його изуче- нию. Переводоведение знаходиться зараз на стадії накопичення но вих ідей поглиблення і розширення спеціалізацій. Деякі навіть стверджують, що в найближчому майбутньому функціональний підхід до аналізу проблем перекладу може дати поштовх не тільки для роз- ку самого перекладознавства, а й взагалі стати основою багатьох фі лологіческіх досліджень. Різниця язи- ков спонукало людей до цієї нелегкої, але вкрай необхідного праці, який служив і служить цілям спілкування і обміну духовни- ми цінностями між народами.
Слово «переклад» багатозначне, і у нього є два термінологічних значення, які нас цікавлять. Перше з них визначає розумову діяльність, процесспе- редачи змісту, вираженого однією мовою засобами друго- го мови. Друге називає результатетого процесу - текст усний чи письмовий. Хоча ці поняття різні, але Вони представляють со- бій діалектичну єдність, одне не мислиться без 'іншого. Доречно також зауважити, що в мовознавстві існує більш широке, ніж переклад поняття двомовної комунікації.
Головне місце в ній за- нимает мовне посередництво, до якого відносяться і переклад, і реферування, і переказ, і інші адаптовані перекладання. Нинішні назви перекладу, наприклад, в романських язи- ках, traduction (фр.), Traduccion (ісп.), Traducao (порт.), Traduzione (t / m.), Що зазначило понять «переврдіть» (traduire, traducir, traduzir, tradurre) і «перекладач» (traducteur, traductor, tradutor, traduttore) 1, з'явилися лише в XVI столітті. В.А.Волков Тести По Фізики 7-9 Класи Детальніше .
До цього ці значення передавалися іншими словами. Тому того, хто робить письмовий переклад, ис Панеция частіше назве traductor, а усного перекладача - interprete. Цицерон, який переводив праці Платона і Демвсфена, Горацій в трактаті «Наука поезії» використовували слово interpres в значенні «перекладач», «тлумач». Те ж найменування вживає пе- реводчік біблії Святий Ієронім (IV ст.
Однак уже в кінці тієї епохи ця термінологія стає мало вживаною. У формуються романських мовах поняття «писати на народ-ном мовою», т. По- сле XII в. У той же період у французькій мові від латинських translatio (перенесення значення, метафора) і translater (передавальний що-небудь кому-небудь) утворюються слова translation і translateur в значенні «пе- РЕВОД» і «перекладач», які були освоєні і іншими європей - ськими мовами. Виникнення друкарства стимулювало перекладацьку діяльність.
Саме тоді і з'явилися сучасні терміни. До 1. 53. 9 році відносять появу дієслова traduire, a в 1. Е. Довше включає в один зі своїх трак- ратів traduction і traducteur. В Іспанії виникають неологізми traducir і traduccion, а в Італії - traduire і traduzione. У шкільній практиці продовжує вживатися термін version (анг. Свого часу наша країна займала одне з перших місць в світі по числу і тиражности щорічно випускаються перекладів насамперед художньої літератури. Багато перекладачів досягли в своїх роботах висот літературної майстерності.
Вражаючі дос- тижения перекладацької практики не могли не призвести до розвитку теорії перекладу. Біля її витоків стоїть А. Великий піса- тель глибоко і вірно розумів взаємини практики і теорії перекладу в літературному процесі. Об'єднавши відомих вчених, письменників і перекладачів, він поста- вил перед ними одночасно практичні і теоретичні завдання. Необхідно було відібрати кращі творіння світової літератури, виконати їх переклади та науково осмислити досягнення і просче- ти перекладацької практики минулого. Для залучення нових чи- татель до безцінного літературної спадщини всіх часів і на- пологів «..
Перший крок до створення теорії перекладу зробив сам Горький, ко торий підготував передмову до «Каталогом видавництва« Все- мирна література »при Наркомпросса» (1. Нотатки ці він передав К. Чуковського і доручив йому скласти перше у вітчизняному жавної філології опис принципів художнього пере- вода.
Таким чином, у вітчизняній перекладацької школи исто- ки теорії і практики виявилися загальними.
