1. Вперше Омська група приїхала в Читу, щоб поділитися творчістю. Їх серйозні пісні з нового альбому...

Вперше Омська група приїхала в Читу, щоб поділитися творчістю. Їх серйозні пісні з нового альбому викриті в реп, розповідають про любов, віру і моральні цінності, але так і залишаються незрозумілими для багатьох.

- Розкажіть про групу 25/17, хто пише ваші тексти, хто займається музикою і аранжуванням, що впливає на вашу творчість?

- Нашій групі вже 12 років. «Русский подорожник» - наш четвертий студійний альбом. За музику і аранжування відповідає Антон (Антон Зав'ялов - ред.), А за текстову складову відповідаю я. Але, це не означає, що всі тексти до пісень пишу тільки я, а всі музичні ідеї належать Антону.

Нас надихає абсолютно все навколо - і переглянуті фільми, і прочитані книги, і події в нашому житті або в житті друзів.

- Новий альбом «Русский подорожник» бере свій початок від спільної пісні з солістом групи «Калинов Мост» Дмитра Ревякіна. Розкажіть про співпрацю з ним?

- Якийсь час назад була зроблена спроба реанімувати програму «Акули пера» в інтернет версії (ток-шоу про музику «Акули пера» йшло на телеканалі ТВ-6 в середині 90-х років - ред.). На зйомках цієї передачі ми і познайомилися. До цього я, звичайно, знав про його творчість, я ж виріс російською рок. Я висловив свою повагу Дмитру, сказав, що ми теж сибіряки і займаємося музикою. Я не став вдаватися в подробиці, яка саме у нас музика, подумавши, що йому буде це нецікаво, адже найчастіше представники старшого покоління відносяться до музики молодих трохи зверхньо. Та й взагалі, російський реп - це недомузика.

Тоді Дмитро сказав, що знає з Омська одну групу, я подумав, що мова йде про «Цивільну оборону», але Діма сказав, що це «25/17». Я зізнався, що це і є ми. Ну а влітку 2014 року на концерті, присвяченому 50-річчю Ревякіна, відбулася прем'єра вже третій нашої спільної пісні «Подорожник».

- Говорячи, що реп - це недомузика, Ви маєте на увазі, що він не приживається в російській культурі?

- Жанру в нашій країні вже тридцять років - перший альбом з елементами речитативу вийшов в 1984 році, група називалася «Година пік». Можна сказати, що це були повноцінні реп-композиції. Зрозуміло, що вони створювалися під впливом актуальних на той момент американських зразків, але за 30 років в сприйнятті цієї музики у нашої публіки нічого кардинального не змінилося. Начебто і реп вже став народним і максимально популярним, проте до цих пір рідко хто з представників жанру йде далі копіювання зарубіжних оригіналів. Жанр з великим небажанням русифікується, на відміну від року, наприклад. Реп - це гра в негра.

- Як вас сприймають у реп культурі, чи можете ви там себе вважати своїми?

- Ми з багатьма знайомі, говоримо при зустрічі «Привіт, як справи?». Але вільний час разом з іншими виконавцями ми не проводимо, якщо говорити про тусовках.

- А для кого ваша музика? Чи є якісь розмежування або вона для всіх?

- З одного боку, ми виконуємо свої пісні для всіх, але з іншого завжди уточнюємо, що наша музика тільки для своїх. (Свій перший повноцінний альбом група випустила в 2009 році під назвою «Тільки для своїх» - ред.) Ми не пишемо пісні для представників якихось окремих субкультур або для слухачів певного віку чи соціального статусу, нашу музику може слухати, в принципі, будь-який людина.

Звичайно, хочеться, щоб нас слухало якомога більше людей, хоча, як показує практика, зазвичай доводиться робити два кроки вперед, а потім крок назад. Якість важливіша за кількість.

- Багато хто з ваших шанувальників кажуть, що ви немов «проповідуєте правильні речі», через свої тексти. Як ви самі ставитеся до таких висловлювань, чи є ідеї, що стосуються норм моралі, віри, які ви хочете донести?

- Можливо те, що ми говоримо для кого-то і є проповіддю, ми ж свої пісні так не називаємо.

- У Читі ви в перший раз. Що будете згадувати?

- В гастрольних турах я, коли є можливість, намагаюся відвідувати саме музеї. Це найкраще місце, щоб дізнатися побут і особливості населеного пункту, його історію. Але, на жаль, така можливість є вкрай рідко, найчастіше встигаєш побачити тільки сцену, де виступаєш, готель, де спиш, і дорогу по шляху в аеропорт.

У Читі організатори нашого концерту провели цікаву екскурсію в краєзнавчому музеї, розповіли про історію регіону, навіть напоїли трав'яним чаєм. Тепер, згадуючи Читу, ми будемо в першу чергу згадувати цей музей, де нас так привітно зустріли.