У біографії романсу «Гори, гори, моя зірка ...» до сих пір залишається чимало загадкового і навіть таємничого.
Почну з того, що до цих пір невідомо ім'я автора його слів. Так, за однією з версій (до слова сказати, широко побутує), їх нібито склав адмірал А. В. Колчак. Але якщо зіставити роки життя Колчака і час народження романсу, то версія про його авторство відразу ж відпадає: Олександр Васильович, як відомо, народився в 1873 році, а перше видання романсу, випущене московським видавництвом Майкова, датована 1868 роком.
Однак ні в цьому, ні в наступних виданнях романсу прізвище автора слів не вказувалася. Називався тільки автор музики - композитор Петро Петрович Булахов (1822-1885). Але саму мелодію Булаховського романсу можна вважати лише першоджерелом відомого в наші дні мотиву. Широкого поширення вона не отримала. Набагато більшою популярністю і популярністю користувалися і до нинішніх днів користуються інші романси Булахова, такі, скажімо, як «Трійка мчить, трійка скаче ...», «Дзвіночки мої», «Ні, не тебе так палко я люблю ...». Він складав їх для своїх учнів-вокалістів. Ті широко рознесли ці романси по Москві, а потім і по всій Росії. Сам же їх автор помер у злиднях, паралізований і всіма забутий. Але це - до слова.
Що ж стосується романсу «Гори, гори, моя зірка ...», то нове життя йому незадовго до революції, в самий переддень Першої світової війни, дав композитор і співак Володимир Олександрович Сабінін (1885-1930), який не тільки істотно переробив музику і частково слова Булаховського романсу, але з величезним успіхом виступав з ним в концертах, записав на платівку. У такому вигляді романс і дійшов до наших днів.
Однією з причин передчасного відходу співака з естради стало не в останню чергу те, що в 20-30-ті роки багато творів з його пісенного репертуару виявилися, по суті, під забороною. Така ж доля спіткала і романс «Гори, гори, моя зірка ...». Він ніде не видавався, коли виконувався як «білогвардійський». (Не в зв'язку чи з легендою, приписують його твір Колчаку ?!) Лише з середини 40-х років минулого століття зусиллями наших легендарних співаків С. Я. Лемешева, І. С. Козловського, Г.
П. Виноградова, які включили цей романс в свій репертуар, він був, як то кажуть, реабілітований.
У 1944 році вийшла навіть платівка, де романс виконував Георгій Павлович Виноградов. На її обкладинці автором слів романсу був названий В. Чуевскій. Як розповідав мені сам співак, з яким мені пощастило зустрічатися в 70-і роки, зроблено це було саме для того, щоб покінчити з легендою про авторство Колчака. Інших причин і підстав приписувати Василю Івановичу Чуевскому авторство немає. Так, він був сучасником Булахова і співавтором деяких його творів. Але це було зафіксовано при їх публікації. Проте в виданнях романсу «Гори, гори, моя зірка ...», що вийшли слідом за згаданою платівкою, автором його тексту називають саме Чуевского. Таким же чином надходять і в наші дні.
Зате не повезло в цьому відношенні Сабінін, роль якого в долі романсу важко переоцінити. Він був не просто аранжувальником, а фактично співавтором Булахова. Однак ім'я Сабініна в публікаціях не згадується, що не оголошується воно і при виконанні в концертних програмах, передачах радіо і телебачення.
І ще про виконавця. Довгі роки цей романс традиційно включали до свого репертуару тільки тенора. Але одного разу традиція була порушена: романс з величезним успіхом виконав співак-бас Борис Штоколов. І саме в його виконанні романс «Гори, гори, моя зірка ...» полюбився і запам'ятався нашим сучасникам, знайшов нових шанувальників і шанувальників. А через деякий час цей твір, традиційно співаючих від імені чоловіка, несподівано включила до свого репертуару польська співачка Анна Герман. Під час гастрольної поїздки по нашій країні вона записала його на московській студії в супроводі інструментального ансамблю під керуванням Панайотов Бояджиєва.
Гори гори моя зоря
Слова невстановленого автора
музика
П. Булахові,
В. Сабінін
Гори гори моя зоря,
Гори, зірка Привітна!
Ти у мене одна заповітна,
Інший не буде ніколи.
Чи зійде ніч на землю ясна,
Зірок багато блищить в небесах,
Але ти одна, моя прекрасна,
Гориш в втішних мені променях.
Зірка надії благодатна,
Зірка любові чарівних днів,
Ти будеш вічно Незакатние
В душі сумує моєї.
Твоїх променів небесної силою
Все життя моя осяяна.
Помру я - ти над могилою
Гори гори моя зоря!