Будинок культури (ДК Бомж)
Житловий масив Виноградар розташований на північно-західній околиці Києва. На місці нинішнього мікрорайону розташовувалися виноградники, які, як і на Пріорці і Вітряних горах, почав розводити відомий садівник Вільгельм Крістер. Та й зараз житловий масив межує з фруктовими садами експериментального господарства «Пуща-Водиця».
У величезних бетонних просторах, які кільцем оточують Київ, майже відсутня публічне життя та інші принади великого урбанізованого поселення. Так звані «спальні райони» залишаються білими плямами на ментальних картах киян, які очікують від простору чогось більшого, ніж просто можливість переночувати і придбати продукти в гастрономі.
Виноградар, серед інших житлових масивів Києва, цікавий тим, що він був першим (і останнім) ареалом масової житлової забудови в околицях столиці, який спроектований за принципами так званого «середовищного підходу», - тобто як художньо організоване цілісне утворення, орієнтоване на комфортне сприйняття його жителів. Автор проекту Виноградаря архітектор Київпроекту Едуард Бєльський намагався вийти за рамки обмежень, які створювало масове індустріальне будівництво, але це у нього вийшло не до кінця ...
При створенні району був застосований весь арсенал засобів художньої виразності масової забудови, яким тоді володіла радянська архітектура. Крім цього, для створення ефекту контрасту простору був широко застосований ландшафтний дизайн - штучні перепади висот, численні клумби, газони, щаблі й парапети. Нарешті, в самому центрі масиву було спроектовано «суспільне ядро» - велика пішохідна площа з культурним центром, який включав би кінотеатр, піонерську організацію, молодіжний центр та гуртки.
У 1989 році почалося будівництво будинку культури. СРСР вже доживав свої останні дні і будівля встигли звести лише на 60-70%. Існує думка, що на якомусь етапі будівництва були виявлені помилки в проектуванні фундаменту будівлі і роботи заморозили. За планом тут мало бути 2 сцени, гримерки, роздягальні, гуртки для молоді, кінотеатр і багато іншого.
Лише в 2000-х, коли стало остаточно ясно, що культурний центр завершений не буде, тут з'явилися нові житлові будинки. Навіть при таких умовах ще зберігалася можливість його добудови або хоча б створення пішохідної площі, але чотири новобудови з іншого боку культурного центру назавжди поховали ідею Бєльського.
