Максим Аверін народився 26 листопада 1975 року в Москві. Мама майбутньої знаменитості ніякого відношення до кіно не мала, була простою кравчинею. А ось тато все життя трудився на «Мосфільмі»: спочатку був монтировщиком, а потім художником-декоратором, проте, все життя мріяв стати актором. Втілити мрію сам не зміг, зате це зробив його син. Професію актора Максим вибрав в ранньому дитинстві. У віці шести років хлопчик дебютував на кіноекрані. Папа взяв його разом з собою на знімальний експедицію до Махачкали. Там знімалася стрічка «Пригоди графа Невзорова». Максиму довірили зіграти епізодичну роль. Крупним планом знімали, як він танцює. Уже в дев'ять років маленький актор грав в Театрі мініатюр. Він був задіяний у виставі «Бранденбурзькі ворота». Паралельно з роботою Максим навчався акторській майстерності в театральній студії при Будинку кіно.
З дитинства було ясно, що Максим Аверін зростає гуманітарієм - рано навчився швидко читати, а в школі його цікавили лише література та історія. У другому класі він навіть заявив вчительці, що відмовляється писати контрольну з математики, оскільки цей предмет йому абсолютно не потрібний в театральному училищі. У дев'ятому класі Максим уже почав підбирати театральний вуз. Спочатку спробував свої сили у ВДІКу. Там його попросили показати зуби. На таке прохання майбутній актор з образою відповів: «Я не кінь». Слідом було Щепкинское училище. Але воно здалося Максиму незатишним. А ось Щукінське виявилося, за його словами, рідним. Правда, туди він поступив тільки з другого разу. Вуз був з успіхом закінчено в 1997 році. І відразу після отримання диплома Костянтин Райкін покликав Максима в трупу «Сатирикону». Втім, перший час акторові діставалися тільки масовки. Через три роки актор почав отримувати повноцінні ролі. Був задіяний у виставах «Кьоджінскіе перепалки» (Падрон Тоні), «Лев узимку» (Джон Безземельний), «Гамлет» (Марцелл), «Гедда Габлер» (Йорген Тесмана) та інших. У 2002 році в «Сатирикон» прийшов пітерський Юрій Бутусов. Режисер поставив спектакль «Макбет». У ньому Аверіну дісталася роль Бранко - досить серйозна. Саме з цієї роботи у актора в житті почався новий творчий етап. Він входив до числа провідних акторів театру. Втім, на цьому яскраві ролі на театральній сцені «Сатирикону» не закінчилися. Максим блискуче зіграв Арбеніна в «Маскарад», Віктора Джонсона в «Кумедних грошах» і Едмонда в «Королі Лір».
Кінокар'єра Аверіна почалася в 1999 році з ролі «колоритного мерзотника» Корабельникова в комедії «Любов зла». Після цієї роботи його навіть охрестили «російським Джимом Керрі». У наступні роки Максима Аверіна кінорежисери розглядали тільки як комедійного актора. Стереотип допоміг зламати режисер Вадим Абдрашитов. Він шукав претендента на роль робочого Валерки в картині «Магнітні бурі». Їх було достатньо, але Абдрашитов чомусь віддав перевагу саме Аверіну. Останній, до речі, прийшов на кастинг пухнастим, з сережкою у вусі і в кльошах.
Максим довів, що йому під силу не тільки комедійне ролі, а й драматичні. За роль у фільмі «Магнітні бурі» Аверін в 2003 році удостоївся премії «Тріумф», а також премії Уряду Росії в галузі культури. У тому ж році Максим Аверін був зайнятий в картині «Вогнеборці». Через рік постав перед глядачами в серіалі «Карусель» в ролі хірурга Олега Корнєєва. А ось в картині «Доктор Живаго» Максиму Аверіну дісталося робота зовсім іншого плану. Спочатку актор пробувався на головну роль, але режисер бачив його партізананом Памфілом. Зараз Максим Аверін один із найбільш затребуваних акторів в російському кінобізнесі. Одна з його останніх вдалих робіт - в серіалі «Глухар», де він зіграв головного героя Сергія Глухарева.
