1. «Відлуння любові» (1977)
2. «Весняне танго» (1979)
3. Що ще почитати по темі?

Я до сих пір вважаю її піком творчості Герман, де гармонійно зійшлися всі складові - голос співачки, музика Євгенія Птічкіна і вірші Роберта Рождественського .

Фото: Скан обкладинки диска

«Відлуння любові» (1977)

Не можна не згадати і ще одного «співавтора» - режисера Євгена Матвєєва . Тільки-но він задумав знімати к-ф «Доля» (ще не було навіть сценарію), як відразу зрозумів, що лейтмотивом картини має стати пісня у виконанні Анни Герман.

Е. Матвєєв:
«Примхи в творчості несповідимі. І ця пісня створювалася не за загальновідомими канонам. Як не дивно, народився, насамперед, голос. У моєму режисерському свідомості, в моєму відчутті народився голос крихкий, ніжний, лагідний, який міг би передати найтонші нюанси складної любові. І цей голос був Анни Герман. І коли я поділився цією думкою з поетом Робертом Різдвяних, композитором Євгеном Птічкіна і Петром Проскурін, автором роману "Доля" - вони всі прийшли в захват від ідеї, що це повинна співати Анна Герман. Ще ми не знали слів, ще не знали музики, знали лише одне: повинна співати Анна. Ніжна поліфонія її голосу може передати всі тонкощі цього дивного людського почуття ».

І слова, і мелодія пісні були написані, на подив, легко і швидко.

Анна Качаліна:
«Пісня була написана за одну ніч, композитор Птічкін записував однією рукою ноти, інший тут же награвав на роялі рождающуюся мелодію».

Коли пісня була готова, до Варшави полетіла телеграма, і тут же була отримана відповідь: «Щаслива співати у вашому фільмі». Слідом були послані ноти (з побоюванням - а раптом не сподобається?). І знову - негайне згоду.

З листа Ганни Герман до Ганни Качалін, 24 січня 1977 року:
«Ця пісня для фільму - дуже хороша. Я послала телеграму з тональністю, тільки ось боюся, чи не переплутали вони на пошті що-небудь. Вони прислали мені ноти в C-moll, а мені треба на півтону вище - Cis-moll. Аничка, в разі чого подзвони, будь ласка, тов. Матвєєву і скажи про це - і що я буду в половині березня ».

Ще однією умовою співачки був запис «вживу» - тобто разом з оркестром. До призначеного дня все було готово. Анна увійшла в студію і насамперед зняла каблуки, залишившись босоніж.

Від пропозиції порепетировать вона відмовилася, чим немало здивувала диригента Володимира Васильєва . Знизавши плечима, він змахнув паличкою, і Герман почала співати. Несподівано оркестр збився. Пробують вдруге - і знову те ж саме. Виною тому виявилася не співачка, а жінки-скрипальки, які слухаючи спів Анни, не могли стримати сліз. Дописати пісню вдалося лише з третьої спроби.

... І навіть в краю наповзає темряви,
За межею смертельного кола
Я знаю, з тобою не розлучимося ми.
Ми - пам'ять,
Ми - пам'ять,
Ми - зоряна пам'ять один одного.

Не зміг стримати сліз і сам Матвєєв. Коли Герман запитала - чи не зробити ще один дубль? - режисер буквально впав на коліна, міцно обхопив співачку і вигукнув, що кращого йому і не треба.

Варто фільму «Доля» вийти на екран, як на радіо посипалися мішки листів з проханнями поставити «Ехо любові» в ефір. В результаті вирішили, що Герман виконає пісню на телевізійному конкурсі «Пісня року-77» - разом з «Коли цвіли сади».

Цікаво, що коли їй про це повідомили, то виявилося, що співачка вже пісню забула ( «Стривайте," Відлуння любові "? Так я ж співала цю пісню тільки раз»).

Організатори конкурсу вирішили, що пісня краще прозвучить дуетом зі Львом Лещенком . Правда, за весь виступ співаки жодного разу один до одного не наближалися. Причиною була не тільки концептуальна задумка переклички двох закоханих на відстані, але і високий зріст співачки, який став уже притчею во язицех. І хоча Лев Валер'янович був не сильно нижче Анни, її підбори додавали зайвих сантиметрів. Тому Лещенко співав на віддалі, та ще й стоячи на сходинках.

Судячи з кількості переспівувань, «Відлуння любові» на сьогодні - найпопулярніший музичний хіт з усього репертуару Герман. Однак жодна з нових версій так і не змогла перевершити оригінал. Пропустити пісню через душу і голос - так, як це зробила Анна - під силу не кожному.

Фото: Скан обкладинки диска

А. Герман:
«Де б і коли ні виконували, пісня завжди викликала не тільки оплески, але й сльози. Бачити, як в залі плачуть не тільки літні, багато пережили люди, а й молодь, хвилююче.
Значить, можна сказати про головне - про кохання, не затерто, так, щоб до сліз зворушувало за душу? Просто і текст, і музика, і сам фільм робилися з душею.
Ось секрет, щоб не скотитися до вульгарності - робити все з душею, тоді самі звичні, надокучили, затерті слова раптом почнуть звучати щиро, чисто і по-новому.
Знову пафосно? Зате вірно ».

«Весняне танго» (1979)

Цю пісню я поставив останній не тільки тому, що хочу завершити статтю на позитивній ноті (це, з огляду на долю Герман, навряд чи вийде). Справа в тому, що в дискографії співачки «Весняне танго» вперше з'являється на платівці 1979 року.

Фото: Скан обкладинки диска

Виконувала чи Герман пісню раніше, мені встановити так і не вдалося. Зате добре відомо час створення композиції - 1973 рік.

Платівка взагалі внесла в історію «Весняного танго» багато плутанини. По-перше, там пісню чомусь перейменували в «Весну». По-друге, на конверті її автором помилково вказана Людмила Іванова. Знаменита виконавиця ролі невгамовної Шурочки в к-ф «Службовий роман» дійсно часом складала вірші для пісень свого чоловіка - барда Валерія Міляєва. Але «Весняне танго» Міляєв повністю склав сам.

Приходить час, з півдня птахи прилітають,
снігові гори тануть і не до сну.
Приходить час, люди голови втрачають,
і цей час називається «весна» ...

Ще до версії Ганни Герман цю пісню добре знали в бардівської середовищі. Тому там неабияк здивувалися, почувши, яким цензурним правками піддали «Весняне танго» на платівці.

Напевно, це один з найбільш показових прикладів того, як радянська цензура скочувалася до відвертої ідіотії. Здавалося б, до чого можна причепитися в цій нешкідливою позитивної пісеньці? Проте тонкому смаку цензорів чомусь не сподобалася рядок «Скільки головою об стінку не стукає ...» і її замінили на «Скільки тут ні скаржся і ні бурчи ...». І вже абсолютно ідіотською вийшла правка 3-го куплета, в якому спочатку співалося:

Їдь до Австралії без зайвих слів,
Там зараз якраз в розпалі осінь ...

Кажуть, що в цих рядках - та ще й в устах польської співачки - чиновники почули заклик до еміграції. Інакше чим пояснити, що «Австралію» зажадали замінити «Антарктикою», чому рядки повністю втрачали глузд?

Людмила Іванова:
«Аня потім дуже сміялася, уявляючи, яка ж антарктична осінь в її розпалі».

У 1980 році гастролям Анни Герман по СРСР прийшов кінець. Під час виступу в московських «Лужниках» у співачки прямо на сцені загострився тромбофлебіт. Закінчивши останню пісню, вона раптом зрозуміла, що не може зробити ані кроку. Довелося викручуватися: Анна а-капела заспівала разом з залом «Коли цвіли сади», після чого хтось здогадався приглушити світло, і співачка, спираючись на стільці, покинула сцену.

Незабаром у неї виявили рак, і 26 серпня 1982 року Герман не стало. Співачці було всього 46 років ...

Що ще почитати по темі?

Як співачка Анна Герман боролася зі співом під фонограми?
Згадаймо пісні Олександри Пахмутової? Історія пісні «Ніжність»
Про що не співав Лев Лещенко?