Олексій Рибников

У Москві концертом Об'єднаного російського симфонічного оркестру під керуванням Валерія Гергієва завершиться III Фестиваль симфонічних оркестрів світу.

Музиканти з 28 російських міст виконають в Колонному залі Будинку спілок кантату Чайковського "Москва" і Шосту симфонію Олексія Рибникова.

Про те, як була написана Шоста симфонія, про свою роботу в кіно і нової версії рок-опери "Зірка і смерть Хоакіна Мурьєтти" Олексій Рибніков розповів в інтерв'ю кореспонденту «Газети» Ользі Романцовою.

- Коли виник задум Шостої симфонії?

- Задум виник досить давно, але стартовою точкою стало 1 січня 2008 року. Через кілька місяців партитура симфонії була готова.

- Почати симфонію 1 січня - дуже пунктуально.

- Справа в тому, що до Нового року сформувалася програма цьогорічного фестивалю оркестрів світу, стало ясно, що симфонію можливо буде виконати. Розмова про неї вперше зайшов рік тому, на прес-конференції фестивалю.

Хтось із журналістів запитав, чому в його програмі тільки класичні твори, і директор Асоціації керівників симфонічних і камерних оркестрів Росії Лоліта Сільвіан, що сиділа поруч зі мною, запропонувала: «А чому б вам не написати симфонію до наступного фестивалю?»

- Якщо ви маєте намір щось радити диригенту під час репетицій, не боїтеся конфлікту?

- Якщо композитор розповідає про свій твір диригенту (я зазвичай навіть роблю запис музики на комп'ютері), то конфлікту не виникає. Але, по-моєму, диригент - це стихія.

Ті диригенти, з якими я працював, наприклад Теодор Курентзіс або Марк Горенштейн, завжди пропонували цікаві трактування. Іноді це йшло врозріз з моїми задумами, але в результаті виявлялося, що свіжий погляд був навіть необхідний. Можна про що завгодно говорити на репетиціях, але під час концерту диригент керується чимось ще. У цьому вся принадність живого виконання музики: воно повинно бути спонтанним, стихійним.

- Ви вперше працюєте з Валерієм Гергієвим?

- Вперше. Мені практично не доводиться нічого йому пояснювати. Валерій Абісаловіч опановує музичним матеріалом на якомусь надприродному рівні і може в ту ж секунду передати свій імпульс оркестрантів.

- Ви писали музику більш ніж до 100 фільмів. Кіномузика чи не здається вам мистецтвом прикладним?

- Вона прикладна, тому що в кіно музика вторинна, але це дуже цікавий жанр. І справа зовсім не в гонорарах, хоча в 1970-1980-х роках робота в кіно давала мені можливість відчувати фінансову незалежність від радянської влади і безкоштовно писати «Зірку і смерть Хоакіна Мурьєтти», «Юнону" і "Авось». Кіно - це творча лабораторія для композитора. Складаючи кіномузику, я завжди гранично завищував планку.

- А з популярних виконавців вам хто-небудь подобається?

- Є чимало молодих, талановитих співаків. Я переконався в цьому, підбираючи солістів для нової версії своєї рок-опери «Зірка і смерть Хоакіна Мурьєтти». Її прем'єра відбудеться восени. Але, на жаль, більшість співаків потрапляє в руки продюсерів, ті диктують їм репертуар, стиль співу, манеру поведінки.

В результаті публіка бачить на сцені втілення продюсерських ідей, яке часто не має відношення до індивідуальності виконавця.

- У вашій новій версії рок-опери «Зірка і смерть Хоакіна Мурьєтти» буде щось з легендарної ленкомівську постановки?

- На жаль, кінозаписів вистави немає, навіть його фотографій збереглося небагато. Та й я майже забув цю постановку. Тому ми почали роботу практично з нуля.

Ольга Романцова, "Газета"