Державні та громадські діячі Донбасу


Одним з видатним політичних та громадських діячів є Ф.А.Артем (Сергієв),якому у 2013 році виповнилось би 130 років.

Сергєєв (Артем) Федір Андрійович

(1883-1921)

         Видатний революціонер, громадський та політичний діяч, учасник трьох революцій. Народився в с. Глібово, Фатівський повіт, Курська губернія. Входив до складу ЦК РСДРП (б) та ЦК КП (б)У. У 1903-1904 рр. проживав у Юзівці. Під час громадянської війни організував оборону Донбасу від німецьких військ. Багато працював для відродження Донбасу. У березні 1921 р. він став головою ЦК профспілкигірників. У липні 1921 р. загинув.

Скрипник Микола Олексійович

(1872-1933)

         Державний діяч. Народився в слободі Ясинувата (нині м. Ясинувате), Донецька область. Навчався у Ізюмському реальному училищі, з якого його було виключено за бунтівні настрої. У 1897 р. вступив у соціал-демократичну партію (РСДРП(б). Навчався у Петербурзькому технологічному інституті. Неодноразово направлявся на заслання, заарештовувався. Після революції був делегатом УI з’їзду партії, членом Петроградського воєнно-революційного комітету, головою першого радянського уряду України (1918). З 1920 р. займав посади наркома держконтролю, Робітничо-селянської інспекції, внутрішніх справ юстиції, генерального прокурора, наркома освіти, заступника голови Рад наркому УРСР и голови Держплану УРСР. Приймав участь в обговоренні питання про об’єднання радянських республік в Союз, був у складі комісії, що розробляла проект першої конституції СРСР.

Безлепкіна Людмила Федорівна

(1941 р.н.)

         Державний діяч. Народилась у м. Донецьку. Закінчила Донецький політехнічний інститут. У 1965-1980 рр. працювала на Донецькому заводі ремкомунелектротранс конструктором , головним інженером, директором. З 1985 по 1989 рр. – секретар Донецького обкому КПУ. 1989-1992 рр. – заступник Голови держкомпраці СРСР. З 1991 по 1996 рр. – перший заступник Міністра праці та соціальних питань СРСР, міністр соціального захисту Російської Федерації. З 1996 р. – радник голови уряду Росії. Входила до складу Ради з питань соціального розвитку при Уряді РФ (1997). У 1998 р. вступила в ряди руху „Отечество”, приймала участь у створенні московського відділення. У 1999 р. призначена радником голови Правління Пенсійного фонду РФ. Дійсний член Академії соціальних наук.

Дегтярьов Володимир Іванович

(1920-1993)

         Політичний та державний діяч, перший секретар Донецького обкому партії (1963-1975), член Політбюро ЦК КП України, депутат Верховної Ради УРСР (1971, 1975) та СРСР (1962, 1966, 1970, 1974).Народився у м. Ставрополь. У 1942 р. після закінчення Московського гірничого інституту працював на інженерних посадах на шахтах Красноярського краю, Ростовської і Сталінської областей. У 1953 р. – керівник тресту „Чистяковантрацит”. 1957-1962 рр. – секретар Донецького обкому партії, 1962-1963 рр. –голова Ради народного господарства Донецького економічного адміністративного району. У 1963 р. обраний другим, а з 11 липня першим секретарем Донецького обкому партії. Під його керівництвом була створена міцна будівельна індустрія, збудовано десятки нових житлових масивів, створений перший на Україні науковий центр, розвилась соціальна інфраструктура. У 1970 р. за рішенням ЮНЕСКО м. Донецьк став одним з кращих промислових міст за чистотою і упорядкуванням в Європі. Герой Соціалістичної Праці (1957). Нагороджений 4 орденами Леніна, орденом Трудового Червоного Прапора. Помер та похований у м. Києві.

Жданов Андрій Олександрович

 (1896-1948)

         Видатний політичний та державний діяч. Народився у м. Маріуполь, Донецька область. У 1934-1944 рр. очолював Ленінградську партійну організацію. З 1944 р. працював у Москві у ЦК ВКП. Нагороджений 2 орденами Леніна, 2 орденами Трудового Червоного Прапору.

Засядько Олександр Федорович

(1910-1963)

Державний діяч, один з керівників вугільної промисловості. Народився в м. Горлівка, Донецька область. З 1924 р. працював учнем слюсаря на паровозоремонтному заводі (м. Ізюм), з 1927 р. – слюсарем на шахтах Донбасу.

У 1935 р. закінчив Донецький гірничий інститут, працював головним інженером і начальником шахт Донбасу та підмосковного вугільного району.

У 1943-1947 рр. – заступник наркому вугільної промисловості СРСР. 1947 р. – міністр вугільної промисловості західних районів СРСР, 1949 р. – міністр вугільної промисловості СРСР. З 1958 р. – заступник голови Держплану СРСР.

1960-1962 рр. – голова Державної науково-економічної Ради Міністрів СРСР. Нагороджений 5 орденами Леніна. Удостоєний звання Героя Соціалістичної Праці (1957).

            Помер та похований у Москві.

Рижков Микола Іванович

(1929 р. н.)

Державний діяч. Академік інженерної академії Росії, Технологічної академії РФ, Академії соціальних наук, дійсний член міжнародної академії управління.

Народився в с.Дилеєвка, Дзержинська міськрада, Донецька область.

У 1950 р. закінчив Краматорський машинобудівний технікум, в 1959 р. — Уральській політехнічний інститут. 1970-1975 рр. – головний інженер, головний технолог, генеральний директор виробничого об’єднання „Уралмашзавод”. 1975-1979 рр. – перший заступник міністра важкого та транспортного машинобудування, 1979-1982 рр. – перший заступник голови Держплану СРСР. 1982-1985 рр. – секретар ЦК КПРС.

1985 — 1990 рр. Голова ради Міністрів СРСР. З 1991 р. на пенсії, працював експертом у військово-промисловій інвестиційній компанії.

Лауреат Державної премії СРСР (1969, 1979 рр.). Нагороджений 2 орденами Леніна, 2 орденами Трудового Червоного Прапору, орденом Жовтневої революції, орденом «Святого Владимира» 2 ст., радянськими та іноземними медалями. Автор 6 винаходів у галузі зварки та металургії.

Сергєєв Ігор Дмитрович

(1938-2006)

Військовий діяч. Народився в м .Верхній (Лисичанськ), Луганської область.

У 1955 р. закінчив середню школу у м. Макіївці Донецької області.

Навчався у Вищому військово-морському гідрографічному училищі (м. Пушкіно Ленінградська область), у Чорноморському вищому військово-морському училищі ім. П.С.Нахімова (м. Севастополь).

У 1960 р. був направлений в ракетні війська стратегічного призначення Збройних сил СРСР. Закінчив Військову академію ім. Ф.Е.Дзержинського (1973), академію Генерального штабу Збройних сил СРСР (1980).

Маршал РФСР. (1997). Доктор технічних наук, Лауреат премії уряду Російської Федерації в галузі науки та техніки, академік Російської інженерної академії, та Російської академії ракетно-артилерійських науки, Академії військових наук.

З 1998 р. міністр оборони Росії. Герой Російської Федерації. Нагороджений орденами Жовтневої революції, Трудового Червоного Прапору, „За военные заслуги”, „За службу Родине в Вооруженных Силах СССР” 2 та 3 ст., Червоної зірки. В останні роки життя – помічник президента Росії.

Помер та похований у Москві

Галкін Олександр Олександрович (1914 – 1982). Фізик, академік АН УССР. Народився у місті Бердянськ Запорізької області. Заслужений діяч науки УССР (1978), лауреат Державної премії УССР (1971) в галузі науки і техніки, лауреат премії АН УССР ім. К.Д. Синельникова (1975). Нагороджений орденом Жовтневої революції, двома орденами Трудового Червоного Прапора.

Лутугін Леонід Іванович (1864 – 1915). Видатний вчений-геолог, дослідник вугільних родовищ Донбасу. Народився в м. Санкт-Петербурзі. Брав активну участь у дослідженнях донецького кам’яновугільного басейну, які проводилися Геологічним комітетом з 1892 р. Керував геологічними дослідженнями в 1908-1915 рр. На їх основі вперше склав геологічний розріз вугільної товщини Донецького краю, визначив її потужність і число вугільних прошарків. Розробив методику детального майданного геологічного картографування і спільно з учнями зняв в масштабі 1:42000 площу Донецького басейну. Ця зйомка була однією з кращих у світовій практиці.

Горчакова Олена Петрівна (1924 – 2006). Балерина, Заслужена артистка СССР (1951). Народилася 03.06.1924 р. в Донецьку. Закінчила Київське державне хореографічне училище. З 1941 року солістка балету, прима — балерина (1941-1967), педагог — репетитор Донецького академічного театру опери і балету. Учасник Великої Вітчизняної війни. Лауреат 1 республіканського фестивалю «Перша українська театральна весна» (1957). Автор книги «Роздуми в тривалому антракті». Нагороджена орденами Вітчизняної війни 2 ст.:(1985), Трудового Червоного Прапора (1960), медалями.

Корф Микола Олександрович (1834 – 1883). Народився у м. Харків . Видатний педагог і методист, діяч в області народної освіти. Йому належить заслуга заснування дешевої та короткотермінової початкової школи з одним учителем на всі три роки навчання. В його маєток в селі Нескучне (Великоновоселківський р-н Донецької області) приїздили вчителі з багатьох губерній Росії. В будинку Корфа та в школі села Нескучне часто проводились педагогічні зібрання, обговорювались злободенні питання діяльності народних шкіл. За п’ять років праці Корфа в якості члена Олександрівської повітової училищної ради, за його ініціативою та за підтримкою населення було створено біля 100 початкових земських шкіл. М.О.Корф створив ряд навчальних книг і посібників для вчителів. Його «Руководство по обучению грамоте по звуковому способу» (1867 р.) — один із перших підручників у Російській імперії з методики навчання читанню на основі звукового синтетичного методу. Посібник М.О.Корфа для діячів земських шкіл «Русская начальная школа» (1870 р.) являв собою педагогічну енциклопедію початкового навчання. Це було перше в Росії керівництво щодо школознавства. Пізніше його збірник «Наше школьное дело» значно доповнив цю книжку. Протягом 1872 – 1870 рр. Корф перебуває за кордоном в Женеві де не перериває педагогічної діяльності, пише статті. Женевська академія наук вибирає його своїм поважним членом. 1780 році повертається в свій маєток, продовжує суспільно-педагогічну просвітницьку діяльність в Донбасі та в Приазов’ї (в Маріупольському повіті). Залишив по собі великий теоретичний спадок в області педагогічних наук. Похований у Харкові.

Карта