Віктор Робертович Цой народився в Ленінграді в родині викладача фізкультури Валентини Василівни Цой і інженера Роберта Максимовича Цоя. Єдина дитина в сім'ї. C 1974 по 1977 рік відвідує середню художню школу, де виникає група «Палата № 6» на чолі з Максимом Пашковим. Після виключення за неуспішність з художнього училища імені В. Сєрова надходить в СГПТУ-61 на спеціальність різьбяра по дереву.
В кінці 70-х - початку 80-х почалося тісне спілкування між Олексієм Рибін з аматорської групи «Пілігрими» і Віктором Цоєм, що грав на бас-гітарі в «Палаті № 6», обидва вони заходили в гості до Майку ( «Зоопарк») або до свиней. Свин - головний пітерський панк, у якого на квартирі репетирували «Автоматичні задовільний».
Там і відбувалися перші квартирники Віктора Цоя. Придбавши деяку популярність, Віктор Цой і Олексій Рибін у складі «Автоматичні задовільний» їздили в Москву і грали панк-рок на квартирники Артемія Троїцького. Під час однієї з таких поїздок, Віктора Цоя, що співає під гітару з компанією в електричці, помітив Борис Гребенщиков. Він запропонував Віктору всіляку допомогу і підтримку не тільки зі свого боку, а й з боку Трипілля, Курьохіна і інших.
Влітку тисяча дев'ятсот вісімдесят-одна Віктор Цой, Олексій Рибін і Олег Валінський заснували групу «Гарін і Гіперболоїди», яка вже восени була прийнята в члени Ленінградського рок-клубу. Незабаром Валінського забирають в армію, а група, змінивши назву на «Кіно», приступила до запису першого альбому. «Кіно» під керівництвом Бориса Гребенщикова записувалися на студії Трипілля в Будинку Юного Техніка, в записі брали участь всі музиканти «Акваріума». Незабаром «Кіно» вже виступали зі своїм першим електричним концертом на фестивалі рок-клубу, все виступ йшло під драм-машину, а під пісню «Колись ти був бітником» з-за лаштунків на сцену з гітарами вискочили БГ, Майк і панкеров . До літа 1982 альбом був повністю завершений, за часом записаного матеріалу він займав 45 хвилин, звідки і взялася назва. Але пізніше з остаточного варіанту була прибрана пісня «Я - асфальт», яку можна знайти в перевиданні «45», де вона додається в якості бонус-треку.
Запис набула деякого поширення по країні, про групу заговорили, почалися квартирні концерти в Москві та Санкт-Петербурзі. Восени, разом з барабанщиком Зоопарку, «Кіно» записують в студії Кускова кілька пісень, в тому числі хіти «Весна» і «Останній герой», що увійшли до збірки «Невідомі пісні Віктора Цоя» (всього чотири видання)
Тоді запис була забракована, так як Цой забрав стрічку собі, і поширення вона не отримала.
19 лютого минає спільний електричний концерт «Кіно» і «Акваріума», музиканти виступали з темним макіяжем і костюмах зі стразами. При цьому вони виконували «Електричку», «Тролейбус» і «Алюмінієві огірки», в основний склад були запрошені Каспарян і Густав. Навесні, через розбіжності з Цоєм Олексій Рибін покидає групу «Кіно», літо йде на спільні репетиції з новим гітаристом. В результаті цього Віктор Цой і Юрій Каспарян записали альбом «46», який спочатку замислювався як демо-запис «Начальника Камчатки». Олексій Вишня скинув запис друзям на пару плівок, в результаті чого «46» набув широкого поширення і був сприйнятий як повноцінний альбом. Восени 1983 року Віктор Цой ліг на обстеження в психіатричну лікарню, де провів півтора місяці, уникаючи призову в армію. Там він написав «Транквілізатор», а навесні виступив на другому фестивалі рок-клубу, де «Кіно» отримали лауреатське звання. А пісня «Я оголошую свій будинок без'ядерною зоною», що відкрила фестиваль, визнана кращою антивоєнної піснею фестивалю 1984.
Влітку 1984 року в студії «Антроп» Андрія Трипілля починає писатися «Начальник Камчатки», до запису якого, крім Віктора доклали свою руку БГ і Сергій Курьохін. У лютого 1985 Віктор і Мар'яна святкують весілля. На весілля були запрошені Гребенщиков, Майк, Титов, Каспарян, Гур'янов і інші.
Навесні 1985 «Кіно» заробили ще одне звання лауреата, і засіли в студію до А. Трипілля писати «Ніч», процес запису затягнувся через бажання створити нову музику з новими прийомами гри. Альбом ніяк не виходив, Віктор кинув «Ніч» недоробленої і в студії Льоші Вишні зайнявся записом «Це не любов», який вийшов за все за тиждень з невеликим. До осені «Це не любов» була зведена і вдало розійшлася по країні, а в січні 1986 вийшла «Ніч», серед пісень якої були відомі «Мама-анархія» і «Бачили ноч ь» (причому друга була «переробкою» пісні The Cure «Boys Do not Cry»). Паралельно з виходом платівки росте популярність Віктора Цоя, а в лютому на 4-му фестивалі рок-клубу «Кіно» отримує диплом за кращі тексти. 5 серпня 1985 у Цоя народився син Саша.
Влітку всі учасники групи їдуть до Києва на зйомки фільму «Кінець канікул», а трохи пізніше дають спільний концерт з «Акваріумом» і «Алісою» в ДК МІІТ в Москві, з цими ж групами в США виходить «Червона хвиля». Восени Віктор надходить працювати машиністом в котельну «Камчатка», звідки виросли багато знаменитих рок-музиканти. У ній Рашид Нугманов організував зйомки короткометражки «Йя-хха», там же проходять зйомки фільму «Рок» Олексія Учителя - обидва фільми за участю Цоя. Осінь і зима проходять в Ялті на зйомках «аси» Сергія Соловйова.
Весна 1987 багата концертними подіями: прем'єра «аси» в ДК МЕЛЗ, останнім участь на фестивалі рок-клубу, де «Кіно» отримали приз «За творче повноліття». «Кіно» вперше їдуть за кордон до Франції, де вийшов електричний альбом «Останній герой».
На порто-студії «Yamaha MT44» «Кіно» починають записувати альбом «Група крові». Восени Віктор відлітає до Рашиду Нугманова в Алма-Ату на зйомки свого останнього фільму «Голка», в зв'язку з цим «Кіно» допрацювали «Групу крові» і на час припинили концертну діяльність. У 1988 виходить «Голка» і «Група крові», які породили «кіноманію»: тисячі підлітків стриглися «під Цоя», одягалися в чорне і вчилися грати на гітарах.
Починаються тріумфальні гастролі по Росії, Україні і Білорусії - «Кіно» збирають аншлаги на всіх концертах. 16 листопада 1989 року на меморіальному концерті Олександра Башлачева публіка поводиться вкрай активно; за планом в цей момент повинна була прозвучати пісня Башлачева, пам'яті якого був присвячений до концерт, але публіка і група не слухали вимог адміністрації, і Віктор Цой довів виступ до кінця. За це «Кіно» на цілий рік заборонили виступати в Москві.
Навесні 1988 записується чернетка, а 1989-1990 остаточний варіант альбому «Звезда по имени Солнце», який вирішили випустити восени. Влітку Віктор з Каспаряном їздили на гастролі в США. Тим часом «Голка» виходить на друге місце в прокаті радянських фільмів, а на кінофестивалі «Золотий Дюк» в Одесі Віктора Цоя визнають кращим актором. На початку 1990 «Кіно» з численними гастролями їздять за кордон, в тому числі і в Японію. У Франції виходить пластинка «Останній герой».
У червні 1990 пройшов останній концерт «Кіно» в Москві на Великій спортивній арені Лужників. Після цього Цой з Каспаряном усамітнилися на дачі під Юрмалою, де під акустичну гітару почали записувати матеріал для нового альбому.
15 серпня 1990 року в 12 годині 28 хвилин Віктор Цой загинув в автокатастрофі під Тукумсом в Латвії неподалік від Риги. Згідно з однією з версій, Цой заснув за кермом, після чого його «Москвич 2141» вилетів на зустрічну смугу і зіткнувся з рейсовим автобусом. 19 серпня Віктор Цой був похований на Богословському кладовищі в Ленінграді.
Восени троє учасників, що залишилися «Кіно» зуміли доопрацювати дивом уцілілу в аварії плівку з демо-записом нових пісень Цоя, відому сьогодні як «Чорний альбом» (1990). Пізніше, зусиллями вдови Цоя, Мар'яни, вийшов альбом «Невідомі пісні Віктора Цоя» (1992), що включав ранні записи «Кіно», а протягом 1990-х років весь творчий доробок групи було перевидано на компакт-дисках «Moroz Records». У 1996 «Відділення Вихід» видало спільний концерт Майка Науменко і Віктора Цоя, записаний в Москві в січні 1985.
Що там нового у Меган Маркл і принца Гаррі - читай у нас в Instagram .
