Максим Коновкін, давній активіст сайту «Донецький», надав невеличкий текст про новий Палаці піонерів (яке вже не таке нове, якщо розібратися). Може бути, хтось посперечається з його спогадами - але в них є ефект особистої участі, що іноді важливіше протокольної сухості. Це не туга за соціалізму - це спогади про час, коли все було по-іншому. І про видного донецькому будівлі, якій цього року виповнюється тридцять років.

У нашому місті на вулиці Артема протягом багатьох років функціонував Палац піонерів і школярів імені М. Горького. Але в 70-і роки він уже став досить тісним для дітвори. Та й добиратися з віддалених районів міста до нього було проблематично. Тому в кінці 70-х постало питання про будівництво нового Палацу в сквері Перемоги , Біля Кальміусу.

У 1978-му році був урочисто відкритий гранітний знак на місці майбутнього Острова Дитинства. Через два роки приступили безпосередньо до будівництва. А відкриття будівлі, приурочене до 60-річчя піонерії (19 травня 1982 го), стало грандіозним святом! Почалося з піонерського параду центральною вулицею міста, що спустився вниз по бульвару Шевченка до новітнього будівлі, розробленим «ДОНБАСЦИВІЛЬПРОЕКТ». Стрічку перерізав тодішній перший секретар обкому Василь Миронов.

Будівля всередині - справжній палац: мармурові сходи на 2-й поверх, танцювальний зал з видом на Кальміус, фойє з паркетом, зал для глядачів з оксамитовими кріслами, хоровий і оркестровий класи. На першому поверсі розмістився басейн і гімнастичний зал - в сукупності вони вважалися районної дитячої спортивної школою. Функціонували та інші гуртки: художнього слова, судномоделізму, авиамоделизма, технічного моделізму, юнкорів, художників-модельєрів, юннатів та юних інспекторів руху, але в період «лихих 90-х» вони зникли через кризу, а їх кімнати віддали під офіси.

Неможливо обійти стороною і один з найголовніших колективів палацу - театральний гурток «Синій птах». Його беззмінний керівник Алла Іванівна Болдирєва виростила не один десяток юних талантів. Такі п'єси, як «Подарунок для Снігуроньки», «Квітла суниця», «А все-таки вона крутиться, або гуманоїд в небі мчить?» І до цього дня користуються успіхом. На багатьох міських святах виступає танцювальний ансамбль «Шаляй-валяй». А випускник авіамодельного гуртка Андрій Олексієнко, переможець багатьох змагань з авіамоделізму, нині працює провідним хірургом в Кіровському районі Донецька. Фотогурток «Мить», очолюваний Іриною Георгіївною Логачової, часто проводив виставки на 2-му поверсі. Біля палацу створили площа, де в День піонерії проводилися святкові багаття, а на невеликому стадіончику, розташованому нижче (там зараз йде демонтаж колишнього ймовірного особняка), проводили змагання кордових авіамоделей. На 1-му поверсі, де зараз продають коктейлі, стояли типові для «совка» ігрові автомати. Для зручності повертаються у вечірній час дітей в скверику працювало прожекторне освітлення з даху інституту екології.

Все воно було непогано, але практично відразу ж виникло питання: а що ж робити зі старим Палацом? Передбачалося відкрити в ньому філія Музею Революції або розширити консерваторію. Але вирішили залишити його в статусі Обласного палацу піонерів і школярів імені Артема.

У 1989-му році, коли піонерський рух пішов на спад, Палац отримав нове ім'я - Палац творчості дітей та юнацтва. А з розпадом «непорушного» взагалі виникла загроза його закриття. Згодом, як ми пам'ятаємо, напередодні Євро-2012 хотіли частина скверу знищити для будівництва готелю . Але завдяки ентузіазму працівників і масової активності донеччан Палац вижив разом зі сквером, паркан демонтували. В цьому році навіть обіцяють глобальну реконструкцію скверу, а палац з тильної сторони почали облицьовувати новенької плиткою. Загалом, життя триває. Нехай вже немає тієї кількості гуртків, як в радянські часи, але приємно дивитися на дітей, які поспішають займатися в секціях і гуртках. Причому, в більшості своїй - в безкоштовних. Як в старі добрі часи!

__________________________________________________________________________________

Донецький міський палац дитячої та юнацької творчості на мапі: