19 січня Хрещення Господнє


Водохреще, або Богоявлення, святкується Православною Церквою 19 січня за новим стилем. Напередодні свята, 18 січня, встановлений суворий піст. Свято Хрещення Господнього — одне з найстародавніших свят християнської Церкви. Його встановлення відноситься ще до часів апостолів. Стародавня назва свята — «Єпіфанія» — явище, або «Теофанія» — Богоявлення, також його називали «свято Світів», «Святі Світи» або просто «Світи». Бо Бог приходить у світ в цей день, щоб явити світу Світло Неприступний. Всі чотири Євангелія свідчать про це. «І було в ті дні, прийшов Ісус з Назарету Галілейського, і від Івана в Йордані. І коли виходив із води, то побачив Іоанн небо і Духа, як голуба, що сходив на Нього. І голос із небес: «Ти Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав» (Мк. 1,9-11).

Свято Водохреща називається святом Богоявлення, тому що при Хрещенні Господа з’явилася світу Пресвята Трійця: «Бог Отець промовляв з небес про Сина, Син хрестився від святого Передвісника Господнього Іоанна, і Дух Святий зійшов на Сина у вигляді голуба.

Це третє і останнє велике свято різдвяно-новорічного періоду. Водохрещу передує Навечір’я або Водохресний святвечір. Відзначають його на честь хрещення Христа в річці Йордан. Отже у всіх селах, де були церкви, святили воду. Вранці чоловіки йшли до річки чи ставку, вирубували з льоду хрест («Йордан»), ставили його поруч з ополонкою та обливали червоним буряковим квасом. Під обід священик, вимовивши молитву, освячував воду, занурюючи в неї срібний хрест. Після цього випускали в повітря кілька пар голубів і здійснювали гучну стрілянину, з холостими патронами.

Здавна в народі освячену на Водохреще воду вважали своєрідною панацеєю від багатьох хвороб; ній також святили будівлі, тварин, зерно і т.д. І ось загадка: водохресна вода може зберігатися протягом всього року свіжою. Деякі схильні вважати, що цьому сприяє срібло від хреста.

У Водохреща жінки намагалися не полоскати у воді білизну, бо «там чорти сидять і можуть вчепитися». Зате дівчата в освячену воду клали калину чи коралі і вмивалися, аби щоки були рум’яними. У Водохреща, протягом усіх свят, жінки не ходили по воду; це повинні робити лише чоловіки.

Увечері господар, взявши спеціально випечений у формі хреста хліб («пиріг», на Закарпатті — «Крачун», «хлібець»), йшов у хлів і імітував такий діалог:

- Хто йде?

- Бог!

- Що несе?

- Пиріг!

Потім заходив до стайні, благословляв тварин і, розламавши хліб на шматочки, роздавав їм. Наступного ж дня господарі виводили на вулицю молодих лошат і волів, щоб «об’їздити» — привчити до майбутньої роботи, їздили переважно на конях, поки тварина не спітніє, потім освячували її водою. Подібний обряд — запряжці в сани молодих лошат і волів — влаштовували і на Новий рік.

Народні прикмети на Водохреща:

• Після Водохреща, вважалося, повинні слабшати морози.

• Якщо на Водохреща тепло, то і на православний Великдень буде хороша погода.

• Коли на Водохрещі з’явився повний місяць — бути великій воді .

• Днем йде сніг — до врожаю гречки: вранці — ранньої, вдень — середньої, а ввечері — пізньої.

• Якщо вдень випав іній, то у відповідний день весни треба сіяти пшеницю.

• Під час освячення води йде сніг — добре рояться бджоли і буде колоситься хліб.